Кожного року, готуючись до Паралімпіади, розумієш: все буде по-іншому… Нічого не можна повторити: ні радості, ні смутку від невдач… Але цей рік не схожий на жоден інший: цього року місією нашої команди, нашим покликом сердець стало не просто гідне представлення нашої держави на ХІ зимових Паралімпійських іграх. Наша місія набагато важливіша і відповідальніша: саме тут, у Сочі, усі ми боремось за те, аби був мир у нашій державі (і не тільки в Україні: ми прагнемо і бажаємо миру усім, без виключення, країнам світу). Саме тут Майдан, на якому стоять 23 паралімпійця з необмеженими можливостями і надзвичайною силою духа, усіма своїми вчинками щодня демонструючи прагнення миру для нашої України. І вже в перший змагальний день, відстоюючи честь нашої рідної держави в Сочі, наші спортсмени змогли вибороти 5 високих нагород, серед яких 1 золота, 1 срібна та 3 бронзові медалі, кожну з яких вони присвятили своїй Батьківщині.
Перша нагорода, якою Олена Юрковська – Герой України, багаторазова чемпіонка та призерка Паралімпіад, відкрила перший змагальний день, була досить непростою… Саме Оленці прийшлось розпочинати український медальний залік “бронзою”. І її естафету згодом перейняли усі жінки (усі виступали у біатлоні на дистанції 6 км): неймовірна бронзова нагорода у Юлії Батенкової, така жадана бронзова нагорода Оксани Шишкової… Всі медалі ніби й одного гатунку, а такі різні… І кожна з них, практично, на вагу золота!..
Надзвичайно вражаючим став дебют Максима Ярового, котрий, практично, на всій дистанції (7,5 км, біатлон) йшов першим, проте вкінці поступився 8 секундами лідеру, виборовши “срібло”.
Вкінці дня, яскравим патетичним акордом став виступ багаторазового чемпіона та призера Паралімпіад Віталія Лук’яненка, котрий завоював першу золоту нагороду в цих Іграх. Чесно кажучи, така сила духу спортсмена, котрий більш ніж 17 років змагається у паралімпійській збірній команді України, достойна глибокої поваги. Втім, ніхто не очікував від Віталія цього “золота”, навіть найвище керівництво країни, що приймає Паралімпіаду. Адже всім було зрозуміло, що візит глави держави-володарки Ігор вкінці останньої гонки був продуманий російською стороною до дрібниць. Тільки одну “дрібницю” вони не врахували: Віталік боровся за Україну, за мир в Україні!!
І тут, у Сочі, наші паралімпійці вкотре доказують, що найкраща їхня зброя – це високі спортивні нагороди та безмежна любов до нашої країни, вірність якій вони доводять щодня.
Прес-служба НКСІУ