Історія Олега з Харкова, незрячий (укр/eng)

21 Березня 2022 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

Настав ще один воєнний ранок. Ще один день і одну ніч вистояв мій рідний Харків. Хочеться не впадати в патетику, проте не можу утримати себе від висловлення відчуттів, які зараз сповнюють мою душу.

Швидко минають дні, їх минуло вже 19, вже не помічаєш навіть який день тижня, лише слідкуєш за своїми близькими й друзями. За ці дні Польща, як рідна сестра, надала прихисток більш ніж півтора мільйона нашим співвітчизникам, серед яких люди, які не бачать. Як і всі переселенці, вони пережили весь тягар евакуації, рятуючись від бомб і снарядів, залишаючи свої розбиті квартири.

І коли з ними поновлюється зв’язок, чуєш від них слова вдячності. І ці слова пов’язані з таким безіменним  словом – як «волонтер».

«В жизни всегда есть место подвигу»,-  колись ми вчили на літературі, а сьогодні ці слова набувають іншого більш важливого значення, оскільки безлике слово «волонтер» сьогодні є аналогом слова «Подвиг». За цим словом стоять серця і душі тих, хто в Харкові під вибухами бомб доставляв до вокзалу на своєму транспорті незрячих з районів Рогані і Салтовки, хто під обстрілами привозить ліки і харчування до квартир, в яких лишилися ті, хто не зміг покинути Харків за хвороби або віком, тих хто у Львові зустрічав безпорадних біженців, надаючи їм тимчасовий притулок і харчування, тим. А також тим, хто в Польщі організовує зустріч і займається поселенням переселенців.

Не завжди відомі ваші імена, але ваш подвиг вже врятував сотні тисяч людських життів, за що вам низький уклін, Герої-Волонтери.  Саме так, потрібно буде назвати після війни одну з вулиць нашого міста. Ви як і наші незламні воїни рятуєте життя Українцям і наближаєте нас до Перемоги.

Усім, хто причетний до допомоги нашим незрячим Українцям, велика вам подяка й побажання сил і наснаги від усіх тих, кому ви змогли щиро віддати частину своєї уваги, свого часу, свого життя.

===========

Another war-time morning is here. My dear native city of Kharkiv has survived for one more day and one more night.

The days are flying by, there have been 19 of them already, and now you even stop noticing what day of the week it is; you just want to know that your family and friends are safe. During this period, Poland, as a true sister country, has provided shelter to over 1.5 million of our citizens, including blind people. Like all refugees, they went through the hardships of evacuation, trying to escape bombs and shells and leaving their ruined apartments behind.

When they are ‘active’ again on the mobile network, you hear words of gratitude. Often these words are about a nameless helping hand of a ‘volunteer’.

“There is always a place for a heroic deed in life”; we all learnt this moral principle in literature classes years ago. Today it has acquired an additional important meaning and the ordinary word ‘volunteer’ is becoming synonymous with a ‘heroic deed’.

This word embodies selfless courage and commitment in the hearts of all the people who use their own motor cars to drive blind people from Kharkiv residential districts, Rogan and Saltivka, to the railway station while bombs explode around them; people who deliver medicines and food supplies during shelling to the doors of those who are unable to leave Kharkiv, because of illness or old age. It also includes people who meet helpless refugees in Lviv, in western Ukraine, offer them temporary accommodation and food; people who organize a welcome and accommodation for refugees in Poland.

We don’t always know your names, but your heroic deeds have already saved hundreds of thousands of lives and we are deeply grateful to you for them, our Heroic Volunteers. One of Kharkiv’s streets should be named after you after the war, to honour you. Like our invincible warriors, you are saving the lives of Ukrainians and expediting our victory.

I won’t use the names of these volunteers for safety reasons, but I’m indebted to everyone for all you have done to help our blind Ukrainians. Please, accept a huge thank you from all those, to whom you have kindly and sincerely given your attention, your time, risking your own lives. We wish you more power to your elbow!