Invictus Games і реабілітація. Як повертаються до життя ветерани в Україні і за кордоном

11 Жовтня 2017 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

Ветерани-інваліди не отримують в Україні і десятої частини від тієї допомоги, яку мають їхні західні “колеги” по нещастю, пише журнал Новое Время.

Катерина Михайлова – єдина дівчина – учасниця української команди на Invictus Games

Підготовка українських ветеранів до міжнародних спортивних ігор Invictus Games

Українські бійці, які отримали серйозні травми на війні, можуть розраховувати на рідних, волонтерів і самих себе. Прикладом останнього стали учасники української збірної Invictus Games – міжнародних ігор травмованих на війні солдат.

Уже багато днів поспіль 23-річний Роман Панченко проводить на київському стадіоні ЦСКА. Тут він регулярно стріляє з лука: раз по раз, знову і знову Панченко, сидячи в інвалідному кріслі, натягує тятиву, прицілюється – і пускає стрілу в мішень. Після того, як на війні куля зачепила його хребет, бійцеві довелося заново вчитися не тільки пересуватися, але навіть просто їсти і чистити зуби.

Панченко щодня готує себе до нового великого випробування – міжнародних змагань Invictus Games, в у яких беруть участь військові з 16 країн, які отримали травми під час бойових дій. Ігри, де змагаються стрілки з лука, веслувальники на тренажерах, баскетболісти і регбісти на візках, а також волейболісти, плавці, пауерліфтери та інші спортсмени, пройдуть 23-30 вересня в Торонто. Від України туди за підтримки Міноборони і під патронатом телеканалу СТБ вирушають 15 колишніх військовослужбовців, які пройшли бої на сході країни і стали інвалідами.

Він не просто буде змагатися, його приклад повинен надихнути тисячі українців, які отримали каліцтва в зоні АТО. За даними Головного управління військової служби правопорядку Збройних сил України (ЗСУ), за час боїв на сході майже 5 тис. солдатів і офіцерів отримали поранення різного ступеня тяжкості. І велика частина з них до сих пір не змогла повністю відновитися.

Після того, як на війні куля зачепила хребет Романа Панченко, бійцеві довелося заново вчитися не тільки пересуватися, але і їсти та чистити зуби/Фото: Наталія Кравчук/НВ

Бойова частина біографії 44-річного військового фельдшера Вадима Свириденка з позивним Балу, одного з українських учасників Ігор, виявилася короткою, але неймовірно насиченою різними подіями.

Його мобілізували влітку 2014-го. А в лютому наступного року під Дебальцевим він потрапив у зону ураження вибухової хвилі від танкового снаряда. Оглушений, провів три дні на 20-градусному морозі без їжі, поки не опинився в полоні у так званій “ДНР”. Бойовики передали Свириденка українській стороні з обмороженнями 4-го ступеня і сепсисом. Балу втратив руки і ноги, вісім місяців проходив реабілітацію в США. І тепер, завдяки сучасним протезам, може бігати і піднімати штангу. А минулого році навіть став учасником марафону – пробіг 10 км. “Це виявилося важче, ніж я думав. Але зате було неймовірне відчуття: ти біжиш, ти живий! ” – розповідає колишній військовий фельдшер.

Говорячи про це, Свириденко посміхається. Але Максимов, керівник проєкту Invictus Games від СТБ, пояснює, чого ця радість коштує бійцеві: під час кожного тренування протези натирають тіло пораненого атлета до глибоких ран. Однак той продовжує самовіддано та інтенсивно готуватися до виступу в Торонто.

Що робить для українських ветеранів держава

За оцінками Олександра Куклішина, радника міністра оборони, тільки десята частина інвалідів війни може сьогодні отримати необхідні їм медичні послуги.

Держава виплачує постраждалим на війні солдатам одноразову допомогу – наприклад, за повну втрату працездатності Панченко дали 300 тис. грн ($11 тис.). Але потім колишні бійці залишаються один на один зі своїми проблемами. А їх вистачає: це не тільки повноцінна реабілітація, а й навіть отримання інвалідного візка. Головними помічниками стають волонтери – в Україні діє кілька десятків фондів і організацій, що займаються реабілітацією солдатів.

Максим Рябоконь, керівник центру волонтерів People’s Project, і його організація в партнерстві з українською клінікою Ilaya вирощують для бійців втрачені кістки: завдяки клітинним технологіям можна в деяких випадках повністю відновлювати кінцівки.

“Ми працюємо з тими, кому лікарі сказали ампутувати ноги або руки. Але замість цього можна повністю повернути хлопців до життя, хіба що вони будуть кульгати “, – стверджує Рябоконь.

За три роки в Ilaya повернули здоров’я приблизно сотні українських бійців, над якими висіла загроза інвалідності. А Рябоконь і його команда зібрали на ці цілі понад 25 млн грн. Одна операція з вирощування кістки довжиною 14 см коштує близько 400 тис. грн.

Сотня поранених солдатів, що повернулися до нормального життя – це добре. Але на ділі потребують подібної допомоги – тисячі. До того ж, невідомо навіть їхнє точне число: через АТО, за статистикою, пройшли понад 310 тис. чоловік. Але більше 5 тис. важко поранених, що фігурують в даних Міноборони – це не всі постраждалі: військове відомство враховує лише тих, хто служив у ЗСУ. А про покалічених бійців добровольчих батальйонів там нічого не знають.

Вирішити проблеми всіх військових інвалідів у комплексі під силу лише державі, але вона згадує про солдатів тільки на початку – коли виплачує одноразову допомогу. А потім відкараскується від проблеми виплатою пенсії. А вона у бійця, який став інвалідом, зовсім невелика – 4,5 тис. грн на місяць. І будь-які додаткові пільги солдат повинен вибивати самостійно. “На війні ти воюєш із ворогом, а у мирному житті – з бюрократами. Це пригнічує “, – говорить Панченко.

Функції фізичної реабілітації розділені між Міністерством охорони здоров’я, Мінсоцполітики та Держслужбою у справах ветеранів війни та учасників АТО. Тому, як пояснює Куклішин, виникає плутанина: не завжди зрозуміло, хто чим займається. До того ж не вистачає реабілітологів і лікарів, а сам процес відновлення поранених фінансується держбюджетом лише на 10% від реальних потреб.

Багато-хто з покалічених на війні бійців навіть не наважуються оформити собі пенсію. Прикладом цього може послугувати Катерина Михайлова – єдина дівчина – учасниця української команди на Invictus Games. Її відлякує тривалість і забюрократизованість процедури оформлення подібних щомісячних виплат. Тому вона вирішила, що краще віддати час спорту – пауерліфтингу.

На війні Михайлова отримала закриту черепно-мозкову травму, через що в неї порушена координація, періодично виникають головний біль і запаморочення. “Буває, цілий день лежу пластом. Але коли у мене виходить, то стріляю з лука і займаюся пауерліфтингом, – розповідає вона, – спорт, моя сім’я і чоловік – ось моя найефективніша реабілітація “.

Як реабілітують бійців в США та Ізраїлі

Поки для ветеранів в Україні навіть пенсія стає каменем спотикання, у країнах Заходу, які беруть активну участь у війнах, – США та Ізраїлі – питання допомоги постраждалим в гарячих точках відпрацьоване до дрібниць.

У США крім лікування, надання протезу і т.п., солдатові призначається інвалідність – від 10% до 100% втрати здоров’я – і пенсія до $3,5 тис., яка не обкладається податками. Після цього екс-бійця зараховують до департаменту у справах ветеранів з одним із найбільших грошових бюджетів в США. Там учасники бойових дій протягом п’яти років після відходу з армії отримують безкоштовно будь-яку медичну допомогу, навіть ту, що не стосується поранення. А якщо пошкодження отримано в бою, то цей термін розтягується на все життя.

Схожим чином все влаштовано і в Ізраїлі. Там, до речі, немає військових госпіталів – первинну допомогу пораненим надають в звичайних лікарнях, але безкоштовно. Навіть стоматологія – дороге задоволення в Ізраїлі – не вимагатиме від ветерана грошей. А якщо потерпілого бійця потрібно відправити на лікування за кордон – це обов’язково зроблять. І теж безкоштовно.

Але подібне трапляється нечасто – рівень ізраїльської медицини високий.

Якщо і медицина виявляється безсилою, ветеранам, призначають ступінь інвалідності за аналогією з американською системою. І виплачують потерпілому на війні бійцеві значні гроші. Так, за 20% інвалідності така людина отримає одноразово $38 тис. і ще по $1,6 тис. щомісячної пенсії, за 100% – до $70 тис. одним траншем, а розмір пенсії в цьому випадку встановить спеціальна комісія. Ветеранам, які не можуть самостійно пересуватися, ще й дарують автомобілі.

Новое время